by Якщо говорити про православну традицію, де правильно ставити ікони в будинку — це насамперед спокійне, гідне й доступне для молитви місце, а не якась одна обов’язкова точка квартири. Часто для образів облаштовують окремий молитовний куточок, традиційно орієнтований на схід, але розташування саме на східній стіні не є важливішим за можливість спокійно молитися перед іконами. Їх також можна розміщувати в різних кімнатах. Натомість поширені твердження, що ікона неодмінно має висіти лише в певному кутку, на строго визначеній висоті або що неправильне місце «притягує нещастя», належать радше до народних уявлень, а не до суті церковного ставлення до святого образу.
Де правильно ставити ікони в будинку за православною традицією
Найзручніший варіант — виділити вдома постійне місце для молитви. Це може бути невелика полиця, частина стіни або окремий куточок, де знаходяться ікони, молитовник і Біблія. У матеріалах Orthodox Church in America та Greek Orthodox Archdiocese of America домашній icon corner описується саме як місце, присвячене особистій або сімейній молитві.
У православній традиції молитва історично пов’язана зі зверненням на схід. Тому молитовний куточок за можливості влаштовували біля східної стіни. Однак планування сучасної квартири не завжди дозволяє це зробити: там можуть знаходитися двері, шафа або вікно. Перетворювати напрямок на причину для тривоги немає сенсу — практичне призначення молитовного місця залишається важливим.
На офіційному ресурсі Greek Orthodox Archdiocese of America серед ознак православного дому згадується розміщення ікон у молитовному куточку та в інших частинах оселі. Там само є рекомендація мати на помітному місці принаймні образ Христа, а також ікони Богородиці та святих покровителів членів родини.
Тому ікони не обов’язково збирати лише в одному місці. Якщо родині це близько, окремі образи можуть знаходитися в спальні, дитячій, вітальні або біля входу.
Чи обов’язково робити «червоний кут»
Поняття «червоний кут» прийшло зі старої домашньої традиції. Слово «червоний» у цьому контексті історично пов’язувалося з поняттям красивого, почесного, особливого місця. У слов’янських православних домівках при вході було прийнято звертати увагу на такий куточок з іконами. Orthodox Church in America згадує традицію «beautiful corner» — почесного місця, де в оселі розміщували святі образи.
У сучасній квартирі відтворювати старовинне облаштування кімнати буквально не потрібно. Набагато важливіше, щоб образи не були випадковою деталлю декору між сувенірами та фотографіями, якщо господарі ставляться до них саме як до святині.
Зручно облаштувати місце так, щоб перед ним можна було зупинитися й не доводилося щоразу переставляти речі. Якщо сім’я молиться разом, варто врахувати й те, чи вистачить біля куточка простору для кількох людей.
Ікони можна розмістити:
- на окремій настінній полиці або чистій вільній ділянці стіни;
- у спокійній частині вітальні чи спальні, де зручно молитися;
- у дитячій, якщо сім’я хоче привчати дитину до домашньої молитви;
- в інших кімнатах, не обмежуючись одним домашнім іконостасом.
На сторінці Greek Orthodox Archdiocese of America про роль ікон у житті сім’ї прямо зазначається, що образи не повинні бути обмежені лише одним молитовним куточком; як один із варіантів для дітей згадується розміщення ікони біля ліжка.
Яких місць для ікон краще уникати
Офіційні православні джерела, які пояснюють облаштування дому, не встановлюють детального переліку «заборонених кімнат» із побутовими прикметами. Тому твердження на кшталт «образ не можна ставити навпроти дверей, бо це принесе біду» не варто подавати як церковне правило.
Практичний принцип інший: до ікони ставляться з повагою, а місце має відповідати її призначенню. Orthodox Church in America пояснює, що для православного християнства ікони — не просто картини або наочні ілюстрації для роздумів. Вони мають особливе значення в церковному житті та молитві. Детальніше це пояснює матеріал Orthodox Church in America про значення православних ікон.
Саме з цього випливає просте правило: небажано ставити образ там, де він легко забрудниться, пошкодиться або фактично перетвориться на випадковий елемент побутової композиції. Наприклад, полиця безпосередньо біля плити — не найкраще місце через пару, жир і високу температуру. Не слід залишати ікону й там, звідки вона постійно падає або де на неї потрапляє вода.
Якщо біля образів запалюють лампадку чи свічку, з’являється ще один критерій — пожежна безпека. Полум’я не повинно знаходитися біля штор, паперу, дерев’яної полиці та інших легкозаймистих речей, а запалену свічку не залишають без нагляду.
Чи можна ставити поруч фотографії та інші предмети
У цьому питанні корисно розрізняти сувору церковну заборону та бажання зберегти молитовний характер куточка. Іконостас у храмі має власний порядок, але переносити його схему один до одного на домашню полицю не потрібно. Церковні джерела говорять про домашній молитовний простір значно простіше: ікони, Святе Письмо, молитовні книги та інші речі, які допомагають молитві.
Тому сімейна фотографія на іншій частині тієї самої стіни сама по собі не робить розміщення ікони «неправильним». Інша справа — змішування святого образу з предметами, які мають зовсім інше призначення. Якщо полиця переповнена сувенірами, косметикою, документами, рекламними календарями та випадковими дрібницями, молитовний куточок втрачає свою виразність.
Не потрібно також намагатися створити вдома точну копію храмового іконостаса. У православному храмі розташування основних образів має визначену структуру: наприклад, на іконостасі традиційно є образи Христа та Богородиці, а також інших святих і церковних подій. Домашній простір має інше призначення і може бути значно простішим.
Що важливіше за сторону світу та висоту полиці
У мережі можна знайти безліч докладних схем: ікони нібито потрібно розташовувати лише вище рівня очей, тільки навпроти входу, обов’язково в правому кутку або неодмінно за певною ієрархією. Частина таких порад походить із конкретних місцевих традицій, а частина з часом перетворилася на побутові прикмети.
Православне розуміння ікони не зводиться до правил інтер’єру. Greek Orthodox Archdiocese of America наголошує на принциповій відмінності між шануванням святого образу та поклонінням, яке належить Богові. Шанування ікони звернене не до матеріалу — дерева, фарби чи скла, — а до зображеної особи.
Саме тому не потрібно хвилюватися, якщо планування квартири не дозволяє облаштувати традиційний східний кут. Можна вибрати іншу спокійну стіну, забезпечити образам належне місце й користуватися ним для молитви. Якщо ж виникає питання про конкретну сімейну традицію, порядок образів або поводження зі старою чи пошкодженою іконою, доречно запитати священника своєї парафії. Таку пораду дають і церковні матеріали про облаштування православного дому.
Отже, для домашніх ікон немає потреби шукати «магічно правильну» точку, від якої залежатиме добробут родини. Традиційним залишається окремий молитовний куточок, за можливості зорієнтований на схід, однак образи можуть знаходитися й в інших частинах оселі. Значно важливіше вибрати чисте, спокійне та безпечне місце, ставитися до святині з повагою й не змішувати церковну традицію з прикметами про те, що неправильне розташування ікони нібито приносить хвороби, сварки або невдачі. Домашній образ у православній традиції потрібен насамперед для молитви та нагадування про віру, а не як оберіг, дія якого залежить від сторони кімнати або кількох сантиметрів на стіні.
